Згідно зі статтею 744 Цивільного кодексу України, за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, на заміну чого набувач зобов’язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.
- Договір довічного утримання (догляду) укладається в письмовій формі та посвідчується нотаріально. Недотримання даної вимоги тягне за собою визнання договору недійсним.
- Право на нерухоме майно виникає з дня державної реєстрації такого права в Державному реєстрі прав на нерухоме майно та є обмеженим, оскільки набувач не має права до смерті відчужувача продавати, дарувати, міняти, передавати в заставу або у власність іншій особі на підставі іншого правочину.
- На майно, передане набувачу за договором довічного утримання (догляду), не може бути звернене стягнення протягом життя відчужувача.
- Втрата (знищення), пошкодження майна, яке було передане набувачеві, не є підставою для припинення чи зменшення обсягу його обов’язків перед відчужувачем.
- Набувач зобов’язаний у разі смерті відчужувача поховати його, навіть якщо це не було передбачено договором довічного утримання.
- Договір припиняється зі смертю відчужувача.
У разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов’язків, договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений.
